Повернення до роботи демобілізованого працівника вимагає від роботодавця чіткого дотримання законодавчих гарантій. При недбалому підході підприємство ризикує порушити трудові права колишнього військовослужбовця і зіткнутися зі спорами.

Нижче — покроковий алгоритм дій та юридичні нюанси.

1. Гарантія збереження місця роботи та посади

Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації або особливого періоду, зберігаються їхні робоче місце й посада впродовж всього строку служби або до фактичного звільнення. Судова практика підтверджує, що ці гарантії починають діяти з моменту прийняття працівника на військову службу.

2. Організація виходу на роботу після демобілізації

Після звільнення зі служби працівник повинен звернутися до колишнього місця роботи та домовитися про свій повернення. Роботодавцю рекомендується видати розпорядчий документ (наказ) про допуск працівника до роботи, а також наказ про забезпечення зазначених гарантій (збереження місця, посади). Якщо на його посаді на період відсутності працювала інша особа на строковому трудовому договорі, слід з’ясувати правову ситуацію: за правилами ч. 3 ст. 119 КЗпП основний працівник має першочергове право повернутися, а строковий працівник може бути звільнений, якщо саме це передбачено законом або договором.

3. Перевірка документів

При поверненні варто попросити демобілізованого працівника надати військовий квиток або інший документ, що підтверджує дату звільнення з служби. Це потрібно для фіксації початку гарантійного періоду та правильного відліку часу для подальших прав (наприклад, для стажу).

4. Робочі дні, табелювання та дисциплінарні аспекти

Якщо працівник не з’являється в робочий день одразу після демобілізації, слід оформити документально факт його відсутності (наприклад, акт).

При поверненні працівник може надати пояснення, а роботодавець — скоригувати табель: дні «неявки» можуть бути змінені на коди «І» (поважна причина) або «ПР» (прогул), залежно від обставин. У разі необґрунтованої тривалої відсутності без пояснень, можливе застосування дисциплінарних стягнень, але це — право, а не обов’язок роботодавця.

5. Ознайомлення з робочими умовами

До початку роботи слід провести інструктаж з охорони праці, якщо це передбачено внутрішніми правилами підприємства. Демобілізований працівник має бути ознайомлений із поточними нормами внутрішнього трудового розпорядку, змінами в політиці безпеки, а також із новими процедурними документами, які могли бути оновлені під час його відсутності.

6. Страховий стаж, відпустки та інші соціальні гарантії

Час військової служби зараховується до страхового стажу працівника, що впливає на пенсійні та соціальні виплати.

Щодо відпусток: працівник має право на компенсацію за невикористані дні щорічної основної або додаткової відпустки (за умови подання відповідної заяви). Також закон передбачає право на відпустку без збереження заробітної плати (до 60 календарних днів) у період першого року після поновлення на роботі після демобілізації.

7. Актуалізація кадрових та бухгалтерських записів

Роботодавцю слід оновити кадрові документи: в наказі про вихід на роботу зафіксувати дату, посаду, умови. Необхідно внести відповідні коригування в бухгалтерський облік, щоби відновити нарахування заробітної плати з дати поновлення. При веденні трудової книжки також треба врахувати період служби, якщо це визначено внутрішніми правилами та нормативними актами.

 Висновки

• Роботодавець зобов’язаний відновити демобілізованого працівника на його попередньому робочому місці та посаді, дотримуючись ст. 119 КЗпП.
• При поверненні обов’язкові перевірка документів, видача наказів, табелювання та оформлення кадрових документів.
• Потрібно враховувати страховий стаж, право на відпустки та можливість надання безоплатної відпустки.
• Грамотне документальне оформлення всіх етапів повернення знижує ризики трудових конфліктів і судових спорів.