Кому роботодавець не може відмовити

За ст. 10 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР щорічна відпустка за бажанням у зручний час надається:

• особам до 18 років;
• особам з інвалідністю;
• жінкам перед/після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; жінкам із двома і більше дітьми до 15 років або дитиною з інвалідністю;
• одинокій матері/батьку, опікунам, піклувальникам та іншим самотнім особам, які фактично виховують дітей до 15 років за відсутності батьків;
• дружинам/чоловікам військовослужбовців;
• ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; працівникам — членам пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони (не менше року);
• частину щорічної відпустки (не менше 12 к. дн.) для супроводження дитини до навчального закладу в іншій місцевості;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Для оформлення відпустки поза графіком застосовується наступний алгоритм:
заява працівника -> наказ -> фіксація змін у графіку.

Оплата та воєнні нюанси

Зарплату за час відпустки виплачують до її початку, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

У період воєнного стану роботодавець може обмежити щорічну основну відпустку 24 днями і може відмовити у відпустках (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до 3 років), якщо працівник залучений до критичної інфраструктури/оборонних робіт/мобзавдання.