Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівнику за виконану роботу відповідно до трудового договору. Законодавством чітко визначено, що заробітна плата в Україні виплачується виключно у національній валюті – гривні (ч. 1 ст. 23 цього Закону). Гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Водночас стаття 192 Цивільного кодексу України дозволяє визначати зобов’язання у грошовому еквіваленті іноземної валюти. Це означає, що трудовим договором може бути передбачено розмір заробітної плати у гривні із зазначенням її еквівалента в іноземній валюті. Проте виплата фактично здійснюється виключно у гривнях.

З метою уникнення спірних ситуацій доцільно чітко прописувати механізм перерахунку іноземної валюти у гривню. Зокрема, в договорі можна визначити курс НБУ станом на певну дату, і зафіксувати його як мінімальний. У разі збільшення офіційного курсу на певне число звітного місяця розрахунок здійснюється за новим вищим курсом, проте не нижче встановленого мінімального рівня. Це дозволяє забезпечити стабільність оплати та гарантувати працівнику захист від валютних коливань.

Важливо також врегулювати порядок розрахунку заробітної плати у внутрішніх документах підприємства: у колективному договорі, положенні про оплату праці та штатному розписі. У штатному розписі необхідно зазначити посадовий оклад у гривні із приміткою про наявність еквіваленту в іноземній валюті та курс, за яким здійснюватиметься перерахунок.

Оформлення таких умов потребує внесення змін до трудового договору (у тому числі шляхом укладення додаткової угоди), видання відповідного наказу про зміну оплати праці та перевірки відповідності нових умов положенню про оплату праці підприємства.

Ключові моменти, на які слід звернути увагу:

• Виплата заробітної плати здійснюється виключно у гривнях.
• Можливість зазначення еквіваленту в іноземній валюті повинна бути чітко врегульована договором.
• Рекомендовано передбачити мінімальний курс для захисту працівника.
• Всі локальні нормативні акти компанії мають бути приведені у відповідність.

Таким чином, визначення заробітної плати в еквіваленті іноземної валюти є законною практикою за умови дотримання вимог законодавства та належного документального оформлення.